Теплопровідність

Теплопровідність спученого вермикуліту визначається головним чином його зерновим складом і об'ємною насипною вагою. Характерно, що зерновий склад має більший вплив на теплопровідність, ніж об'ємну насипну вагу.

 

Великий вермікуліт легко орієнтується перпендикулярно тепловому потоку і "λ" виявляється значно краще, ніж у неорієнтованого. Зерна менше 1,2 мм практично не орієнтуються.

 

Для приблизного визначення коефіцієнта теплопровідності вермікуліту в сухому стані при нормальній температурі можна користуватися формулою:

^ = (0,039 + 0,00011 gн) ? 0,01*ккал/м * ч * град

де "gн" - об'ємна насипна вага спученого вермикуліту в кг/м3


Марка спученного
вермікуліта,
№ фракції
gн кг/м3
max
^,
ккал/м * ч * град
( t = 25 oС)
^,
ккал/м * ч * град
( t > 100 oС)
КВВ – 0,5 130 0,0534 ± 0,01 0,062 + 0,00016t
КВВ – 1 120 0,0522 ± 0,01 0,059 + 0,00017t
КВВ – 2 110 0,0511 ± 0,01 0,057 + 0,00020t
КВВ – 4 95 0,0483 ± 0,01 0,054 + 0,00025t
КВВ - 8 65 0,0461 ± 0,01 0,052 + 0,00028t


Як видно з таблиці коефіцієнт "λ" збільшується з підвищенням температури.

 

Приріст "λ" із збільшенням температури у дрібних фракцій не така інтенсивна, як у великих.

 

Тому при використанні вермикуліту для високотемпературної ізоляції (t> 100 °С), слід застосовувати матеріал з розміром зерна не більше 2,5 мм.


Важливим прибутком спученого вермикуліту є його малий коефіцієнт випромінювання, що становить 0,60 ккал./ м2* ч * (К/100)4.

 

Ця обставина позитивно впливає на ізоляційну здатність вермикуліту при температурі понад 500 ° С, коли частка теплопередачі випромінюванням в загальній теплопередачі різко зростає.